Інноваційні технології

Розвиток творчої активності та підвищення професіоналізму педагогічних кадрів і удосконалення якості навчально-виховного процесу шляхом використання традиційних та впровадження інноваційних технологій в навчання та виховання

Сучасні умови навчання молодших школярів характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особистості дитини, спрямованістю на розвиток її кращих якостей і формуванням різносторонньої і повноцінної особистості.

Реалізація цього завдання потребує нового підходу до навчання і виховання дітей. Навчання має бути спрямованим на формування пізнавальних інтересів і здібностей учнів.

На нашу думку, головне завдання освітнього процесу сучасної школи те, що учень має вчитися сам, а вчитель – управляти його навчальною діяльністю. Тому традиційний пояснювально-ілюстративний процес прагнемо замінити новими педагогічними технологіями. Одна з них – групові технології.

Відокремлюють п’ять рівнів колективної навчально-пізнавальної діяльності:

1. Фронтальна (одночасна) робота в класі, спрямована на досягнення загальної мети.
2. Робота в парах.
3. Групова робота (за принципом диференціації).
4. Між групова (кожна група має своє завдання в досягненні загальної мети).
5. Фронтально-колективна (діяльність за активної участі всіх школярів).

За правильного педагогічного управління ці форми дають змогу реалізувати основні умови колективу:

• усвідомлення загальної мети;
• доцільний розподіл обов’язків;
• взаємну залежність і контроль.

Групові технології навчання потребують тимчасового поділу класу на групи для спільного вирішення певних завдань. Учням пропонується обговорити завдання, намітити шляхи їх вирішення та реалізувати на практиці і, нарешті, презентувати спільний результат. Ця форма роботи забезпечує облік індивідуальних особливостей учнів, відкриває великі можливості для кооперації та формування колективної пізнавальної діяльності.

Головні особливості організації групової роботи на уроці:

• клас ділиться на групи для вирішення конкретних навчальних завдань;
• кожна група одержує певне завдання (однакове чи диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя;
• завдання у групі виконуються у спосіб, який дає змогу врахувати і оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи;
• склад групи може змінюватися, він добирається з урахуванням того, щоб з максимальною ефективністю для колективу реалізовувалися навчальні можливості кожного члена групи, залежно від змісту і характеру майбутньої роботи.

Керівники груп і їх склад добираються за принципом об’єднання школярів різного рівня підготовки, інформованості з того чи іншого предмета, що дає їм змогу взаємно доповнити і збагатити один одного.

Під час групової роботи вчитель контролює її, відповідає на запитання, регулює суперечки і, за необхідності, надає допомогу окремим учням або групі.

Групова форма роботи на уроці може застосовуватися для вирішення майже всіх основних дидактичних завдань.

ХХІ століття – час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури населення набувають вирішального значення.

Новітні технології стрімко ввірвалися в усі сфери нашого життя. Вони спрощують спілкування та співробітництво.

За останні роки використання інформаційних технологій у навчальному процесі набуло особливого значення. Суспільство, яке дбає про своє майбутнє, має усвідомити колосальні можливості, принесені інформаційними технологіями, та навчитися правильно їх застосовувати, передусім, в освіті.

Щоразу перед початком навчального року ми ставимо собі запитання: «Чим ми, як вчителі, можемо зацікавити своїх учнів?». звичайно, навчальна програма для початкової школи передбачає чітко сформовані завдання для вчителя. Проте, останнім часом у дітей знижується бажання вчитися. Як зацікавити їх у навчанні?

Для того, щоб подолати інертність дітей, варто вносити в урок нові сучасні елементи.

Основні професійні інструменти вчителя початкових класів – це дитяча книжка ( у тому числі й підручник) і живе усне мовлення, розраховане на сприйняття учнями молодшого шкільного віку. Тому чільне місце у формуванні дитячої особистості посідають уроки рідної мови (навчання грамоти, класне та позакласне читання, українська мова, уроки розвитку мовлення).

Та не лише цим ми користуємося під час підготовки до уроків. Ми намагаємося використовувати різноманітні дидактичні засоби, наочні посібники для того, щоб учень зміг краще зрозуміти прочитане, осягнути ті моменти, які хотів виділити автор твору або і сам учитель.

Плануючи свій урок, передусім відмовляємося від уроків – копій відомих поурочних розробок, оскільки їм не притаманні риси індивідуальної майстерності вчителя, особливості роботи з конкретним контингентом дітей. Перевагу віддаємо застосуванню комп’ютерних програм, що дають змогу перевести на новий етап як підготовку вчителя до уроку, так і сам урок.

У своїй роботі використовуємо комп’ютер, починаючи з першого класу, на різних етапах уроків: засвоєння нових знань; узагальнення і систематизація умінь та навичок; комбіновані уроки.

Застосування комп’ютерної технології робить привабливими і по-справжньому сучасними уроки читання. Завдяки ІКТ відбувається індивідуалізація навчання, контроль і підбиття підсумків проходять об’єктивно та вчасно.

Узагальнивши результати наукових досліджень і досвід творчих педагогів, учителів-новаторів, можна виділити наступні позитивні моменти використання ІКТ для інтенсифікації уроків читання:

• підвищення цілеспрямованості навчання;
• посилення мотивації діяльності учнів;
• застосування активних методів і форм роботи на уроці;
• прискорення темпу навчальних дій;
• краще запам’ятовування, відтворення вивченого матеріалу, тощо.

Важливе місце на уроках читання посідає використання презентацій під час вивчення біографій письменників.

Комп’ютер дає змогу вчителю під час мовленнєвої діяльності учнів налагодити зв’язки з кожним для формування конкретних умінь і навичок.

Як показали дослідження, використання комп’ютера на уроках української мови (зокрема для розвитку зв’язного мовлення) сприяє у формуванні здібностей до абстрагування, підвищує рівень розвитку мовленнєвих якостей, що супроводжують процес мислення.

Застосування наочних посібників (малюнків, схем, таблиць), які можна з успіхом виготовити за допомогою комп’ютера та роздрукувати на принтері навіть для кожного учня (або використовувати безпосередньо з монітора), багато в чому допоможе дітям зрозуміти фактичний зміст твору. Адже школярі в цьому випадку мають змогу не лише чути голос вчителя (учня), який читає твір, та бачити букви (абстрактний, знаковий елемент), а й дивитися на самих персонажів, аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби, що їх застосував автор. Звичайно, такий вплив одразу на декілька органів сприймання у різноманітних формах покращить процес засвоєння учнями почутого і побаченого.

Виділивши за допомогою таких таблиць головне, вчитель забезпечить і належне розуміння учнями основної думки твору. Сприймання покращується і за рахунок елемента цікавості, який, звичайно, присутній на уроках такого типу. Щодо уваги учнів, то слід зауважити, що за невмілого використання педагогом на уроці будь-якого засобу (чи малюнка, чи то грамзапису) можливе зниження дитячої уваги.

Чудовий вихід із такої ситуації ми вбачаємо у використанні комп’ютерних дидактичних засобів, розроблених за допомогою ПК.

Можливості комп’ютера в розробці дидактичних засобів дуже великі і до кінця не засвоєні.

Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть найближче майбутнє. Тому неможливо передбачити, які знання можуть знадобитися дитині, а які – ні. З огляду на це, ставимо перед собою завдання – не стільки накопичення дитиною інформації, скільки розвиток мислення, вміння адекватно оцінювати результати, самостійно здобувати інформацію, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими дітьми.

Водночас перед нами постає проблема: яким чином побудувати навчання, щоб найповніше задовольнити кожного школяра. Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів, у своїй педагогічній діяльності використовуємо такі форми і методи навчання, які б викликали у дітей зацікавленість навчальним матеріалом, бажання вчитися, прагнення успіху в опануванні основ наук.

Власний досвід переконує, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли,розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут нам допомагають інтерактивні ігрові технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні, і гра для них – це перша змога виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.

Пропонуємо виділити чотири групи інтерактивних ігрових технологій.

Перша з них – ігрові оболонки. Більшість ігрових оболонок, які використовуються на уроках, побудовані за принципом: злі сили щось вкрали, зламали, добрі герої, не шкодуючи сил, разом з учнями відновлюють справедливість. А ще улюблені казкові персонажі потрапляють у біду. Бажаючи їм допомогти зарадити лихові, учні з великим задоволенням виконують різні навчальні завдання.

Друга група – ділова гра. Із метою формування діалогічних позицій, діалогічного мовлення, розвитку творчих здібностей використовуємо інтерактивний метод – ділову гру «За і проти». Діти вчаться ділитися своїми враженнями, констатувати факти, які стосуються спів роз мовника, передавати свої емоції, узгоджувати різні підходи до виконання конкретних справ.

Третя група – дидактична гра. Використовуючи гру як засіб збагачення учнів мовними знаннями, вміннями і навичками, наповнюємо її дидактичним змістом, і гра-розвага перетворюється на дидактичну гру: «Плутанка», «Хто що любить», «Хто де живе», «Книжковий гробачок», «Математичні вузлики», «Зіпсований телефон», «Які фігури заховалися і скільки їх», ребуси, кросворди, каліграфічні хвилинки.

І четверта група – сюжетно-рольові ігри. Дитяча творчість яскраво виявляється у сюжетно-рольовій грі, що пов’язана з ознайомленням із різними професіями, де діти одночасно виступають і драматургами, і режисерами, і декораторами, й акторами. З цією метою проводимо урок-гру «Юні будівельники», де учні будують будиночок, використовуючи свої знання з предмета. Подобаються дітям і уроки-аукціони, на яких вони за свої знання можуть придбати різні речі.

Все це якнайкраще сприяє зміцненню колективу, розвитку мовлення, довільної уваги і пам’яті, інтелектуальному зростанню, розвитку зацікавленості учнів навчанням, досягненню атмосфери радості.

Одне з центральних завдань, що стоїть перед сучасним учителем, - навчити дитину мислити, правильно розмірковувати, самостійно «відкривати» нові знання. Якщо вчитель будує кожний урок як урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину, тобто як проблемно-пошуковий діалог, то робить процес навчання ненав’язливим, майже непомітним: освіта стає переважно самоосвітою, виховання – самовихованням, розвиток – саморозвитком. В такому разі вчителя визнає дитячий колектив, а це означає: вчитель має власний педагогічний імідж, він конкурентоспроможний фахівець. Конкурентоспроможний вчитель має знати, як будуються правильні міркування, повинен вміти розрізняти правильні і неправильні міркування; має вміти свідомо управляти процесом мислення, перевіряти його правильність, упереджувати виникнення логічних помилок, вміти знаходити їх та виправляти; вміти конструктивно взаємодіяти з іншими; у нього має бути грамотне мовлення, розвинуті організаторські вміння, професійно значущі якості: динамізм, магнетизм, емоційна стійкість.

Отже, бажаємо всім вчителям зробити все можливе для подальшого розвитку та втілення в навчально-виховний процес традиційних та інноваційних технологій, щоб шкільне життя кожної дитини стало захоплюючим, пізнавально та емоційно насиченим.