Коса - дівоча краса

Коса - дівоча краса

1 учень. Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте

Нашого класу батьки.

Радісно, радісно, радісно,

Що ви до нас нині прийшли.

2 учень. Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя і добра бажати!

3 учень. Ми роду козацького діти,

 Ми любимо сонце і квіти,

І сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт!

4 учень. Аз, буки, буряки,

Печеная каша.

Зберемося усі разом,

Вся родина наша.

5 учень. Дітвора ми українська,

Хлопці і дівчата,

Хоч малі у нас ще руки,

Та душа завзята.

6 учень. Бо козацького ми роду,

Славних предків діти,

І у школі всі вчимося

Рідний клас любити.

7 учень. І для краю працювати,

 І для краю жити,

І за рідний край в потребі

Життя положити.

8 учень. Ми малі, та всі ми друзі,

Ми – одна родина,

А кохана наша мати –

Рідна Україна.

9 учень. Ми – маленькі друзі.

Українські діти,

Мов квіточкам у лузі,

Всім нам добре жити.

10 учень. Наша рідна ненька

Про нас добре дбає,

Горне до серденька

І до сну співає.

1 учень. А батенько любий,

Мов те сонце ясне,

Вчить нас і голубить,

Каже казку красну:

Про князів, гетьманів,

Про сплячих героїв, що з могил повстануть

І підуть до бою.

2 учень. Станьмо ж разом, друзі,

Хлопчики й дівчатка,

Заспіваємо для неньки,

Станцюймо для татка.

Дівчата. Пасли хлопці кози, а дівчата – козенята, та й померзли ноженята.

Хлопці. Ой, дівоньки гожі,

Кидаймо ті кози.

В швидкім танці покружляймо

Та ніженьки зігріваймо.

Танок «Коса»

Вчитель. Сьогодні у нас родинне свято.

            З давніх-давен в Україні символом дівочої честі, працьовитості, охайності була дівоча коса.

Недарма у народній скарбниці ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, поезій, влучних прислів’їв, приказок та примовок, присвячених дівочій косі.

            Саме ці розсипані перли ми постаралися зібрати і представляємо вам їх у родинному святі «Коса – дівоча краса».

            Народні обряди, пов’язані з косою, супроводжували дівчину від її народження.

1 дівчинка. Велика радість в наш дім прийшла –

Родилося малесеньке дівча.

2 дівчинка. Батьки її і вся рідня

Плекала, пестила дитя.

А щоб вродливою зросла,

У травах купана була.

Інсценізація обряду першого купання дитини.

Дідусь. Неси, бабо, швидше воду.

Наливай у миску.

Щоб скупати нашу внучку,

М’яту дай, любистку.

Бабуся. Наллєм меду, срібла кинем,

Щоб була багата,

Щоб росла прегарна внучка

І раділа хата.

Батько. Ще у купіль покладемо

Червону калину,

Чебрець, руту та барвінок –

Скупаєм дитину.

Мати. Щоб коса була у неї

Гарною, густою,

В першу купіль покладемо

Гребінь з щіткою.

Вчитель. Діти, як правило народжуються з коротким волоссячком. Але трапляються випадки, коли дівчинка народжується з довгим волоссям. Тоді кажуть, що в майбутньому на неї чекає життя в багатстві та розкоші. З моменту першої купелі починалася турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялося до річного віку. Коли ж дитині виповнювався рік, влаштовували обряд «перших пострижи». Здійснював його хрещений батько. Перед тим як виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки виростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса.

            Після перших пострижи волоссячко спалювали, а одне пасмо залишали як пам’ятку. Якщо хлопчиків стригли часто, то дівчаткам після річного віку заборонялося стригти коси. Матері ретельно стежили за ними: мили в пахучих травах, розчісували, прикрашали кіски стрічками. Згодом, коли дівчинка підростала, мама чи бабуся привчали її до самостійного догляду за волоссям. Це були чи не найперші уроки охайності та працьовитості.

            Колись в Україні у всіх родинах існував непорушний звичай: прокинувшись, дівчина мусила насамперед «навести лад» на своїй голові, а саме: вмитися, розчесатися і заплести коси. Волосся, що залишилося на гребінці, обов’язково спалювали, бо вірили: якщо із нього зів’є гніздо ворона, болітиме голова. Вважалося найбільшою неохайністю братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: «У неї на голові сорока гніздо звила». До того як з’явитися на людях, дівчина ретельно заплітала косу, бо знала основний народний закон: «Яка коса – така й краса», «Подивись на косу, а подумай про господиню». Послухайте, як про це говориться:

Ой, рано-рано кури запіли,

А ще раніше Ганнуся встала.

Ганнуся встала, косу чесала,

Косу чесала, двір замітала.

А двір замела, до церкви пішла.

Там люди стояли, її питали:

«Чи ти попівна, чи ти королівна?»

«Я не попівна, не королівна.

Батькова дочка, як ягідочка,

Материна дівка, як ясна зірка».

            Кожна бабуся навчає свою внучку щоранку, як тільки встане з ліжка, вмиватися, розчісуватися і заплітати коси, допомагати мамі по господарству. Наші дівчатка слухняно дотримуються їхніх порад, а я вірю, що виростуть вони гарними дівчатами, добрими і гарними господинями.

1 дівчинка. Час летів, роки минали,

Наша дівчина зростала.

І у гарні дві коси

Стрічки заплітала.

2 дівчина. Ще й співала залюбки,

Танцювать  любила,

В хаті поралас ь щодня,

Все робити вміла.

Вчитель. Наші діти теж люблять допомагати мамам. І зараз вони вам це доведуть.

Танок «Допомога мамам».

Вчитель. Заплітали дівчинці кіску перший раз також у визначений звичаєм час. Як правило, це робили, коли їй виповнювалось 5 років. Святково заплітала коси хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. Коси заплітали віночком, вплітали в них святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок із білих квітів. Цей ритуал був відомий українцям з діда-прадіда.

Інсценізація обряду заплітання першої коси.

Хрещена мати з Ганнусею підходять до її батьків.

Ганнуся. Благословіть батько й мати,

Косу заплітати.

Косу заплітати,

Стрічки вибирати.

Щоб виросли довгі,

Густі та красиві

І раніш своїх годочків

Не стали сиві.

Батько й мати. Благословляємо.

Хрещена мати бере з рук матері вишиваний рушник, застеляє ним стілець і запрошує Ганнусю сісти.

Хрещена мати. Благослови і ти, Боже, бажання батьків у добрий час заплітати та свого часу розплітати дівочу косу.

Хрещена мати заплітає коси, прикрашає їх святковими стрічками і віночком, дарує похресниці новий гребінець і стрічки.

Учитель. Щоденні ж, традиційні зачіски по всій Україні були найрізноманітнішими. Як правило, малим дівчаткам заплітали чотири коси, а старшим – дві. Викладали їх на голові віночком. У святкові дні волосся заплітали в одну або дві коси, що вільно падали на плечі, із вплетеними святковими стрічками. Чим дорослішою ставала дівчина, тим ретельніше вона доглядала своє волосся.

            Кожна дівчина хотіла мати гарне волосся і пишну косу. Люди вірили, що підрізати волосся слід у чітко визначений час, а саме на «молодик», особливо у травні, «щоб коса була повна». Підстригати косу мав хтось із родичів по чоловічій лінії. У жодному разі не можна було підстригати собі волосся самій.

1 учениця. Ми з бабусею і мамою віднайшли багато приказок і прислів’їв про дівочі коси:

·        Дівчина з косою, як трава з росою.

·        Нема коси – нема краси.

·        Дівчина без коси – мов кінь без гриви.

·        Де дівка з косою, там хлопці юрбою.

·        Коса – дівоча краса.

·        Подивись на косу, а подумай про господиню.

·        Не вари борщу, поки не заплетеш косу.

·        Косу збережеш – щастя знайдеш.

Вчитель. А ще ми дізналися, що у святкові дні дівчата прикрашали коси віночками із живих або сухих квітів, особливо коли водили хороводи, співаючи веснянок, гаївок  чи просто пісень. А чи знаєте ви пісні про коси.

«Розпрягайте, хлопці, коні»

«Горіла сосна палала»

«Їхали козаки із Дону додому»

Вчитель. Та гарні коси не тільки у наших дівчаток, а і у їх мам. І коли ми з вами вже заговорили про пісні, то хай наші мами послухають пісню у виконанні наших дівчаток.

Пісня «Пісня про маму»

Жартівлива хвилинка

1 учень. «Косички у дівчаток – щоб смикати за них!»

Так думав я спочатку, а виявилось – ні.

Вони ростуть для того щоб заплітатись довго

Та банти в них носити великі та красиві,

Щоб хтось про них казав:

-         Ах-ах, яка краса!..

А от мені косичок не треба. Я хлопчак.

            А що я теж красивий, то це помітно й так!

          2 учень. Підійшла до мами Ліда-щебетуха:

-         Вередує лялька! Вже мене не слуха…

Скільки не просила, мов не чує Ната.

Навіть і не дума очі відкривати!

Мама – доні: - Завтра понесем до діда,

Він відремонтує…

-         Добре каже Ліда,

-         Хай відремонтує і мене, як схоче,

Бо розплющить вранці теж не можу очі.

3 учень. Забіг увечері до хати

Знадвору збуджений Юрко,

У матері почав питати:

-         Хто старший – я чи кіт Мурко?

-         Звичайно, ти! – говорить мама.

-         А як же так, скажи мені, -

Малий ніяк не дійде тями, -

Мурко вусатий, а я ні?

4 учень. Гуляючи в дворі, сказав Климко сестрі:

-         Ану  не будь ледача і розв’яжи задачу:

Степан і Андріян ходили на баштан.

Недовго там були, сім динь собі взяли.

Дві дині з’їв Степан, а решту – Андріян.

Що буде в Андріяна? Подумай-но як слід…

Сестричка хитрувато поглянула на брата:

-         В жаднюги Андріяна болітиме живіт.

5 учень. Братик для сестрички чистить рукавички.

сплів бичка з соломи, склеїв з шишок гнома.

І тепер по килимку їздить гномик на бичку.

А сестричка, хоч мала, голку й заполоч взяла.

Вишила два хвостики, ще й двоє оченяток,

Наче маченяток.

І вже із сорочини співають дві пташини

На різні голоси…

-         На, братику, носи!...

6 учень. У Марічка гарна звичка –

Робить все робить Марічка:

Полежати,

Потім сісти,

Потім булку з медом з’їсти,

Потім трошечки поспати

Та на гулі вийшли з хати…

Роботяща в нас Марічка,

Тільки дивна в неї звичка.

Пісня «Рочки»

Вчитель. А зараз мами хлопчиків присвоюють нашим дівчаткам почесні титули:

Міс «Коса – дівоча краса»

Міс «Довга коса»

Міс «Оригінальна коса»

Міс «Коса – глядацька симпатія»

Розгляд виставки книг із зачісками.

Вчитель.  Ось і закінчилося наше свято. Хочемо за нього всім подякувати і подарувати на прощання невеличкі сувеніри.