Засівна пісня Гіталова

Засівна пісня Гіталова

Мета. Ознайомити дітей з біографією видатного працівника сільського господарства Олександра Васильовича Гіталова, із працею хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля.

Обладнання. Портрет О.В.Гіталова; хліб на рушнику; колоски жита і пшениці; плакати з прислів’ями; ілюстрації.

Хід виховної години

Учитель. Діти відгадайте загадку:

В полі ріс я, колосився.

На стеблині уродився,

А тепер мене ви ріжте

Й на здоров’я смачно їжте (Хліб).

Хліб. Яке коротке слово. Всього 4 літери, а скільки в ньому тепла. З хлібом пов’язано так багато в нашому житті, цей продукт харчування став символом праці і миру. З давніх-давен наш народ над усе цінує хліб.

Хліб – це достаток.

У всі часи слово «хліб» люди вимовляли з пошаною, він – основа нашого життя. Як правило, до всіх страв подають хліб, бо «без хліба нема обіду». А які прислів’я склав народ про цінність хліба.

Сила від хліба, хліб – від землі.

Хліб батько, вода – мати.

Зима без снігу, літо без хліба.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Багато снігу – багато хліба.

Хліб – усьому голова.

Хліб народжений нашою прекрасною землею, широкими річками й тихими озерами, чистим повітрям небес і вогнем людської праці.

Народження хліба завжди диво: і багато віків тому, коли наші предки вперше скуштували шматочки обвугленої зернової каші, і тепер, коли ми їмо батони, булки, калачі.

Кривавим потом зрошений,

Гарячими сльозами змочений,

У печі загартований

Оцей хлібець петльований.

Важко давався хліб. До того ж більшість земель належала поміщикам. Доводилося працювати на панській ниві. Біднякам не вистачало хліба до нового врожаю, доводилося і голодувати. Селяни часто мріяли про те, що у них буде своє поле, вдосталь хліба.

У тому далекому 1915 році 27 травня, у сім’ї селянина бідняка, народився Олександр Васильович Гіталов. Батько, учасник громадянської війни, повернувся пораненим і згодом помер від тифу. З восьми років Олександр мусив наймитувати, щоб заробити собі на шматок хліба. В 1929 році, у віці 14 років, оволодів професією - тракторист. А в 1936 році, у віці 21 рік, став бригадиром тракторної бригади.

Це тепер для людей ні трактор, ні будь-яка машина, ні навіть космічна ракета не дивина. А тоді, багато літ тому, як в’їхав Олександр Васильович у село на тракторі, дивувалися і старі й малі. Були такі, що навіть тікали з ляку – хтозна, що то воно гримкотить, чахкає димом і сипле іскрами. Інші стояли, остовпівши, спробуй-но зрозуміти, як отой залізний візок котиться – без коней, без волів. І тільки декотрі з хлоп’ят найперші осміліли і сипонули услід за сталевим конем, гукаючи: «Покатайте, дядьку!» А що дядько? Стоїть біля трактора стрункий юнак у шкіряному піджаку і такому ж кашкеті, з-під якого кучері вибиваються. Дивиться вдалину, усміхається.

Довелося трактористові брати участь у боях нацистко-радянської війни.

Та в 1945 році О.В.Гіталов працює бригадиром тракторної бригади Малопомічнянської МТС Новоукраїнського району. І вже в 1948 році він нагороджений орденом Герой Соціалістичної Праці за високі врожаї пшениці, 33 центнери з гектара.

У 1950 році переймав досвід фермерів США штату Айова з вирощування кукурудзи. Американці були здивовані його обізнаністю в техніці. Він ремонтував трактори, які місцеві спеціалісти вважали непридатними.

І в 1958 році за успіх в розвитку сільського господарства , раціоналізаторство та винахідництво був нагороджений другою золотою зіркою Героя Соціалістичної Праці. А через чотири роки, у 1962, був удостоєний звання Заслужений Механізатор УРСР.

Між посівами та жнивами вчився в Уманському інституті сільського господарства, виконував обов’язки народного депутата Верховної ради СРСР, написав нарис «Дума про хліб» і став лауреатом премії імені Ярослава Галана.

Учень. Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі!

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це малі.

На руках у них буває

Пил, земля – та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці, - нема!

Хлібороб в колгоспнім полі

Нам вирощує врожай.

Пшениці шумлять на волі,

Де початок їм, де край?

А їсте ви паляницю,

Калачі смачні їсте –

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те.

Учитель. Болісно слухати, коли говорять, що хліб поганий. Поганим хліб не буває, його можливо спекли невдало. За хліб люди не раз піднімалися на боротьбу. Скибка хліба для бідної людини була дорогоцінним скарбом. Ніхто не смів змести крихти додолу. Мрії про достаток хліба теж відбилися в прислів’ях.

Учень. Якщо є хліб та вода,

Не страшна селянинові біда.

Як є хліб, то й до хліба буде.

Учитель. Хліб створюється не за один день. Його вирощують протягом усього року. Подивіться сценку «Ледар і Трудівник»

• Нащо тримаєш хліб у руках. Дай мені, - просить Ледар.
• Я б тобі дав, але він дуже дорогий для мене. Щоб його дістати, треба раніше впорати землю.
• Тоді вже можна їсти?
• Ні, треба ниву як слід заволочити.
• Тоді вже можна їсти?
• Ні, треба дочекатися літа, з зерна виросте колос.
• Тоді вже можна їсти?
• Ні, треба його скосити.
• Тоді вже можна їсти?
• Ні, його необхідно просушити, змолотити.
• І тоді вже можна їсти?
• Ні, зерно потрібно змолоти і спекти з нього хліб.
• І тоді вже можна їсти?
• Так, можна. Але ледачому не дадуть.

Учитель. Час народження хліба. Це було справжнє священнодійство. Перед тим, як пекти хліб, очепурили світлицю, чистим рушником витирали руки і зі словами «Бог на поміч» готували тісто. Вчиняли тісто в четвер, а пекли у жіночий день – п’ятницю. А ще в Україні є звичаї, традиції, які без хліба не відбуваються.

Коли народжується дитина, йдуть з хлібом, виряджає мати сина – зав’язує у рушник окраєць житнього хліба. У нову хату чи квартиру теж ідуть із хлібом. Дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю. Красивим, духмяним короваєм з шишками, з барвінком і калиною, прикрашали весілля, а потім частували всіх гостей.

Ось бачите, діти, який довгий шлях від зернини до спеченого хліба. І весь цей час за ним доглядав наш невтомний хлібороб Олександр Васильович Гіталов – кавалер двох золотих зірок Героя Соціалістичної Праці, ордена Леніна, ордена Жовтневої Революції, ордена Дружби Народів, ордена Трудового Червоного Прапора, нагороджений медалями та Державними преміями.

Він довів на практиці, що у нашій місцевості можна вирощувати не тільки пшеницю, а й кукурудзу. Через його бригаду пройшли навчання 12 тисяч механізаторів.

Помер Олександр Васильович Гіталов 27 березня 1994 року. А у квітні 2005 року була заснована премія імені Олександра Васильовича Гіталова.

Учень. В чистім полі вересневої пори

З сівалками розмовляють трактори.

Йде за трактором сівалка не одна –

Добре сіється в полях озимина.

Любий дощику, тепер не заважай,

Бо у полі йде розмова про врожай.

Як засіяли до вечора весь лан,

А вночі на чисте поле впав туман,

Вранці – дощик, потім сонця промінці, -

То й зійшли такі, як щітка, пшениці.