Доповідь ГПД

Жити щасливо і жити в злагоді

з природою – одне й те ж саме.

Сенека

Діяльність вихователя групи продовженого дня була і залишається однією з найслабкіших ланок виховного процесу школи. Ключем до розв’язання цієї проблеми є організація діяльності групи продовженого дня як цілісної «одиниці» життя дитини.

Чи помічали ви, що неуспішна у школі дитини зазвичай вимірює свій час перебування у ній уроками, класними годинами, часом спілкування з тим чи іншим учителем? Перебування у школі стає для неї часом «відсиджених» уроків і «відбутих» контактів: «От іще один урок залишився! Ура! Кінець!», або: «Ще відбути Марію Іванівну!».

Коли ж дитині у школі легко і весело, коли її навчання успішне, вона каже: «Який чудовий день!» або: «Як непомітно летить час у школі – не встиг озирнутися, вже й кінець дня!».

Цей простий тест добре відомий спостережливим вихователям.

Погано, якщо вихователь вважає своїм головним обов’язком «зробити з дітьми уроки» і простежити «аби нічого не трапилося». Звичайно, в результаті такого підходу дитина неушкоджена, а домашні завдання добре написані. Але чи так вже й добре, коли дитина в школі займається тільки уроками?

Потрібно знайти таку роботу, яка б подобалася не тільки дітям, а й вихователю. Тільки в цьому випадку ми можемо зацікавити вихованців, добитися результатів. Тому для позакласної роботи ми з вихованцями вибрали природничий напрямок роботи.

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людей в їх повсякденному житті. Ми черпаємо зі скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, що непідвладна часові, моді…

Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних із пізнанням, освоєнням і перетворенням природи, - складається зі знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх дотримання, сформованого почуття громадянської відповідальності за долю природи, виражається у розробленні природоохоронних заходів та безпосередній участі у їх проведенні.

Екологічна культура – складова світової культури, якій властиве глибоке усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем для життя і майбутнього розвитку людства. Свідоме засвоєння екологічної культури має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з формуванням загальної культури школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища.

Прогулянка – початкова ланка формування природничої культури, природничого мислення, засвоєння природничих знань.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а навчальний матеріал не варто перенасичувати інформацією, яку діти неспроможні належним чином сприйняти.

В.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватися, що просто під впливом навколишнього середовища вона стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки в активній взаємодії з природою можна виховати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

• знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини;
• розуміння необхідності оберігати навколишнє середовище;
• уміння і навички позитивного впливу на природу;
• розуміння естетичної цінності природи;
• негативне ставлення до фактів заподіяння шкоди природному середовищу.

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки за наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватися з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, ознайомлення із загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їхньому житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Метою виховання є формування екологічної культури, системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування низки педагогічних вимог, добору комплексу таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, впливало на їх почуття і свідомість.

Саме такий вплив справляють ігри, вікторини, екскурсії, вивчення народних прикмет, проведення екологічних дослідів, тому їх розглядають як важливу умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.

Педагогічні вимоги до екологічного

виховання школярів

У вчених-педагогів поки що не склалося єдиної думки щодо того, які саме умови сприяють ефективному засвоєнню учнями екологічних знань та вихованню на їх основі екологічної культури. На думку педагогів, головною умовою успішного формування в учнів екологічної культури є поєднання навчального матеріалу екологічного змісту із практичною діяльністю у природному середовищі.

У психологічній та педагогічній літературі обґрунтовані загальні положення щодо процесів сприймання і засвоєння учнями знань, виховання дітей певного віку. Психологи відзначають, що різних етапах свого життя школярі неоднаково усвідомлюють і сприймають те, що їх оточує. До того ж кожен учень володіє йому одному притаманними особливостями пізнавальної діяльності, емоційного життя, волі, характеру, поведінки. Кожен школяр потребує індивідуального підходу на основі вивчення і врахування психологічних особливостей формування його особистості.

Тому для досягнення позитивних результатів у екологічній освіті та вихованні учнів важливо брати до уваги як вікові, так і індивідуальні особливості, риси характеру, ставлення до навчання, потреби і здібності кожного школяра. Лише за цієї умови вчитель може забезпечити свідоме й ґрунтовне сприйняття дитиною навчального матеріалу, сформувати у неї правильне ставлення до навколишнього середовища, екологічну культуру.

Початкова школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються основи інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання.

Екологічне виховання учнів молодших класів має низку специфічних особливостей і повинне відповідати комплексу педагогічних вимог.

Це, зокрема, такі вимоги:

• комплексний підхід до вивчення природи з використанням між предметних зв’язків;
• врахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів;
• організація безпосередньої діяльності учнів, спрямованої на охорону та поліпшення природного середовища своєї місцевості, під час навчальної та суспільно корисної праці;
• вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;
• вплив учителів на вихованців власним прикладом бережливого, дбайливого ставлення до навколишнього середовища;
• єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні учнів.

Основні методи екологічного

виховання

Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як засіб екологічного виховання, особливо серед учнів початкових класів.

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картини, схеми, натуральні природні об’єкти), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, за тваринами у живому куточку). При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об’єкти з раніше засвоєною і запам’ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учнів зміст, сутність і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразове відтворення набутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод). Приміром, учитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше.

У рамках методу проблемного викладу вчитель може ставити перед учнями проблему, сам її розв’язувати, але при цьому показувати шлях розв’язання, його суперечності, розкривати хід своєї думки. Цей метод дає педагогу можливість показати дітям зразки наукового знання природи, наукового розв’язання проблем взаємозв’язку між неживою і живою природою, а останнім – стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати уявлення про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки розв’язання цієї проблеми або цього типу проблем, але ще без уміння застосувати їх самостійно.

У рамках частково-пошукового методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне здійснення окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету – навчити школярів самостійно пізнавати природу.

Цілком природно, що в навчальному процесі виконання дослідницьких завдань потребує тривалого часу. Тому цей метод рекомендується використовувати переважно у позакласній роботі.

Ігри як засіб екологічного виховання

Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А її з успіхом можна здійснювати в ігровій формі. Гратися люблять, як відомо, всі діти, і, вводячи в урок ігрові моменти, можна зацікавити предметом навіть найбільш пасивних учнів. жодних відступів від програми використання гри не передбачає, оскільки гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих завдань, що закладені в шкільній програмі, та засобом підвищення ефективності навчання.

Ігрова діяльність сприяє розвитку творчих здібностей школярів. Вона формує досвід прийняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність дає змогу досягти повного самовираження учнів, активності й свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси та гармонії природи, розвитком почуття любові й дбайливого ставлення до її об’єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні завдання тут приховані. Граючись, дитина й не думає вчитися, навчання тут відбувається саме собою.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно-рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається за дотримання методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об’єкт гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робінзонів, лісових мешканців, мандрівників дають можливість кожній дитині вибрати власний взірець поведінки, найближчий до її інтересів, почуттів, переконань.

Конференції, екологічні проекти.

Різноманітні форми спільної діяльності педагогів і батьків у еколого-освітньому просторі сприяють формуванню у батьків довіри та поваги до колективу педагогів, дають змогу створити умови для досягнення бажаних результатів.